Цьогоріч в Україні вперше заклали часник на зберігання

Українські виробники часнику вже навчилися пакувати продукцію, розібралися з документацією, налагодили логістику і цьогоріч вперше заклали часник на зберігання, але підвела якість і погана врожайність.

Про це розповіла Ганна Морозова, керівник часникової компанії СП «УкрАП» та співзасновниця «Вітамінної коробки», передає AgroPortal.ua.

«Подібна ситуація вже мала місце три роки тому, коли була холодна весна, а потім — дуже спекотне літо. Якби цьогоріч не підкачала якість, то можна було продати набагато більше часнику з України, адже були запити з різних країн. Є попит на український часник, додану вартість, порошок, чорний часник із багатьох країн», — повідомляє Морозова.

Слід підкреслити, що часник зазвичай іде в комплексі з іншої продукцією через те, що багато країн не знає, що в Україні є часник відповідної якості. Постачальники звертаються із запитами на батат, цибулю та інші овочі, а коли дізнаються, що є й часник — замовляють і його.

«Цього сезону вперше кілька компаній заклали часник на зберігання в холодильні камери з метою продажу в пізніші терміни, коли ціни піднімуться. Це вже свідчить про більш вдумливу стратегічну історію українського часниківництва», — додає експерт.

Крім того, вже зараз великі торговельні мережі закрили позицію «український часник» і відповідно відкрили позицію імпорту. Торговельні мережі, як правило, працюють за принципом наявності продукції, а якщо на ринку немає продукту чи трапилися якісь перебої, то вони просто закривають позицію «український часник» і дають зелене світло імпорту.

«Ціни на часник на внутрішньому ринку цього сезону були на рівні 38−42 грн/кг. Різниці між експортною та внутрішньою ціною фактично не було. Але питання скоріше не в ціні реалізації, а в собівартості продукції та розумінні маржинальності. Вже немає такої хвилі, щоб усі масово вирощували часник, і це правильно», — коментує керівник часникової компанії СП «УкрАП».

Таким чином, прийшло розуміння, що часник — це не та культура, на якій можна заробити в перший рік, вона потребує планування на 3−5 років. Лише розглядаючи часниківництво як довготривалий проєкт, можна отримати результат.

«Український ринок часнику розвивається непоганими темпами. Фермери навчились вирощувати часник, і вже сьогодні з гектара маємо врожайність мінімум 6 т. Є господарства, де збирають 8−10 т/га, а один фермер показав результат 15 т/га. Це дійсно виняток для українського часниківництва», — підкреслює Юліанна Мусса, керівник проєктів Асоціації виробників часнику України.

Так, за даними Асоціації виробників часнику України, в 2020 році під часником у країні було близько 2 тис. га. На 2021 рік прогнозується збільшення площі до 3,5 тис. га.

«Завдання експортерів часнику — збільшити його поставки до країн ЄС, тому що всім відомо, що український часник посідає там уже особливе місце. Але є низка проблем, які зупиняють розвиток часниківництва: експортери стикаються з неякісною продукцією, відсутністю супровідних документів і контролем якості від складу до кінцевого споживача», — зауважує експерт.

Проте, український часник не проходить таку обробку, як китайський, який може зберігатись довше. Тому виробникам цього продукту потрібно діяти швидко і правильно: зберігати належним чином, правильно транспортувати.

«За її словами, в державі має бути стратегія щодо підтримки свого продукту: на час продажу українського часнику, а це вересень-листопад, український ритейл повинен відкрити двері для вітчизняного виробника. Очікується, що на ринку українського часнику буде дефіцит, як і минулого року. Найкращу продукцію українські фермери вже експортували, залишились невеликі обсяги в холодильниках, які або законтрактовані, або чекатимуть кращої ціни», — наголошує Юліанна Мусса.

За словами фахівця, прогнози в січні та лютому для українського часнику — це мінімум 150 грн, але може дійти і до 180 грн/кг. Звісно, сьогодні Єгипет і Китай відіграють значну роль в імпорті свого товару до України. Але не треба забувати про якість.

«В 2021 році можливі два варіанти розвитку галузі часниківництва — за рахунок великих агрохолдингів, які будуть використовувати механізацію, або ж кооперативів, кластерів, об’єднань невеликих виробників. Малий фермер не може забезпечити належним чином зберігання продукту, сформувати об’ємну партію для торговельної мережі чи на експорт, не має чіткого розуміння, куди продавати свій товар. Тільки системність допоможе в правильній реалізації та виведе галузь часниківництва на новий рівень», — підсумовує Мусса.

Джерело: Agravery.com

error: Content is protected !!